Коли ж засяє сонце над тобою,
Моя Вітчизно, краю рідний мій?
Коли ж ми, друзі, справимось з бідою,
Здолаємо цей грізний буревій?
Земля моя напилась крові й поту.
За всі віки все бачила вона:
І працьовитих пращурів роботу,
І мужність, як приходила війна.
Сьогодні знову над тобою хмари,
Вони, мов чорні ворони летять,
За волю українців хочуть кари
І над убитим радісно кричать.
Ще є сини! Ще є сини безстрашні,
Які постали мужньо пліч-о-пліч,
І не пустили ворога на пашні,
І відстояли землю, як та Січ!
І прийде час! Засяє Україна,
І забуяють навкруги сади!
І буде дітям в радість кожна днина!
Й в безсилій злобі згинуть вороги!
Нехай процвітає наша Україна! 
