Мені Висоцький близький по духу. маю про нього не один вірш:
Висоцькому
В поета лиш одна життєва дата –
Це день народження… Й лиш той митець,
Котрий зумів всього себе віддати,
Зодягне слави непростий вінець.
За паспортом – Висоцький Володимир,
За покликом – він бунтівний поет.
По лезу бритви доленька водила,
Саме таким постав його портрет.
Не маючи ні золота, ні слави,
Він надто рано відійшов-спочив,
Хоч особливо зорі йому сяли,
Та нагород поет не заслужив.
Пісні й тепер людей до купи зводять,
Їх крила – понад містом і селом
Й єство поета на думки наводить,
Тому, мабуть, так рано відцвіло.
Поезія його жива й донині,
Бо зіткана із правди і надій,
Тому й близька вона простій людині.
Хто пригубив її, життю радів.
24.01.2018.
Висоцький – поет надзвичайний Завтра День народження В. Висоцького.
Він славу осідлав не з булавою,
Яку бояться часто випускать,
А словом смілим, піснею новою,
Обравши долю барда-співака.
Не зрадила його лише гітара,
Струна якої – голий його нерв,
Але вона ніколи не ридала,
А кликала вперед тебе й мене.
Так, Висоцький – поет надзвичайний,
В ньому бачимо барда й борця,
Тож сьогодні його величаєм!
Особлива є й дата ця.
Січень місяць. Число – двадцять п’яте.
День, коли народилася й я.
Тож для мене подвійне це свято,
Котре тішить мене й звеселя.
Так, Висоцького люди цінують!
Не обмовилась я і про час:
Він не може лишитись в минулім,
А живе і тепер серед нас.
У піснях, котрі серце тривожать,
Зерна правди – у кожнім вірші,
Баритон його сплутать не можна,
Слово сміле – бальзам для душі!
Майже 40, а ніби учора
«Місце зустрічі ще призначав».
Може, й був у житті він актором –
Правду ж «матку» рубав із плеча!
Скоро 40, як барда не стало,
Чорна дата хвилює серця.
Його ж голос, міцніший від сталі,
Будить в кожному з нас борця
За ту правду, що Раша приспала,
У майбутнє він кличе нас,
Проти тих, що на нас напали.
Він за вільний і Крим, і Донбас! Гарний Ваш вірш про Висоцького.