І
Хочу чи не хочу, а почути
довелось по радіо мені:
байдуже еліті керівній, –
бути Україні чи не бути?
Отакої! Наче у війні
яничари захопили Крути
і усе одно уже манкурту, –
чи воно при пам'яті, чи ні?
ІІ
Рано чи не рано, а навколо
мови об’єднаються усі,
хто її оволодіє школу
у її кодованій красі.
Чую чи не чую, а ніколи
на іноязичеські глаголи
я не поміняю Ї та і,
вичитані ще у букварі.
Вірю чи не вірю – пам’ятаю,
що́ є за окраїною краю
і які задачі і путі
ми повинні мати на меті.
Це нас у поезії єднає
і не роз'єднає у житті.
ІІІ
Я не розраховую на більше
того, що охоплює земне...
небо чує рідною мене,
резонує й посилає вірші...
архінеологія – одне,
мова і поезія – це інше.
Це реальні радощі й жалі,
обрії і далі неозорі...
Поки сяйво застує імлі,
думи голосні, ясні, прозорі
будуть чатувати на дозорі
берегині нашої – Землі.
