UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Марина Панфьорова: Порцелянові люди - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Юрій Пивоваров, 25.11.2019 - 18:16
Гарний вірш! Чудово поставлені запитання з числа тих, які є не менш важливими, ніж відповіді!Перше враження від твору – це асоціації зі словами пісні про несамовите кохання «Я ломал стекло, как шоколад в руке…». Звичайно, тема кохання є тільки окремим випадком, а вірш стосується всіх сфер людського буття. Намагаючись зрозуміти Вашу думку, я пригадую слова твору іншого поета, вважаю, що на таку саме тему: «…на свой необычный манер, он по жизни шагал над помостом – по канату, по канату, натянутому, как нерв». Невідомо, яка енергія рухає цих сильних і вразливих людей. Справді, «рецепт – таємниця». На мою думку, йдеться, фігурально висловлюючись, про «заводські налаштування» особистості, які не залежать від виховання, впливу середовища та інших зовнішніх чинників, в даному випадку, про її природну свободу, про яку Вольтер сказав: «Свобода – це не те, що вам дали. Це – те, що у вас неможливо відняти». Завжди і в усьому шукати власний шлях буває складно, а для того, щоб підтримати себе, дійсно, важливо «знати, що ти не один».   
Марина Панфьорова відповів на коментар Юрій Пивоваров, 01.12.2019 - 21:19
Як завжди....рецензія, що сама викликає захоплення...Дякую, Юро!Ви відчули....вірш в першу чергу про кохання у всіх сферах буття і про свободу...   хотіла підтримати себе і тих, хто здатен... 
Олекса Удайко, 24.11.2019 - 08:45
йдуть уперед, й відходять завчасноГарний твір, Мариночко! Так і хочеться " попорцелянити"! 
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
