Помилувалось літо сяйвом гроз,
Коли змагались блискавки з громами,
Воно не знало, що таке мороз,
Зайшло в країну мряк, густих туманів.
Збираються там в зграї горобці,
Щоб до зими жирку собі надбати,
Вони скоріш нагадують бійців,
Що не ведуться на дрібні дебати,
А дружно падають на згублене зерно
Й не діляться ні з ким вони й ніколи.
Ці правила життя у них давно,
Адже проходили сувору надто школу.
Осіннє сонце скупість проявля,
Котра нас іноді лякає і бентежить,
Як до зими готується земля,
Єдиним оком з піднебесся стежить.
Але коли вже біла заметіль
Укриє землю і дрібні зернинки,
Не раз згадаються їм дні ті золоті,
Де вони ситі й в небі – ні хмаринки.
24.11.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
і в мене сьогодні пташина тематика! 
