Як весною він її зустрів
Бузок суцвіття розпускав,
Чарував ароматом своїм,
Додому їх не відпускав.
Співали ангели їм пісні.
Їм місяць світив з вишини,
Захоплено прислухаючись
В слова, що шептали вони.
З ніжністю взяв її в обійми,
Локони на руку спадали.
Довго стояли так в задумі,
Поринувши в мрії. Мовчали...
Сюрчав коник неподалік.
Граючи сяйвом голубим,
Неначе то зорі небесні,
Світлячки в траві танцювали.
Як весною він її зустрів,
Скільки ж то уже проминуло
Весен, а також холодних зим...
Та не забув те, що їй шепотів.
Не так їх і багато тепер. Як же швидко зруйновано
