Вдивляюсь уважно й шукаю тебе:
Можливо, десь постать знайома пройде.
Ну десь же ти є – на цьому екрані..
Пилюка стовпом, усе в тумані.
Твоя батарея й Весела Гора..
Здається, у кадрі серпнева пора.
Солдати жартують, снаряди несуть,
Щей вуха закрили, щоб вибух не чуть.
Ось постріл з гармати понісся у ціль.
А я відчуваю пронизливий біль..
-Ну де ж ти, синочку, між ними тут є?
Почути б хоч слово єдине твоє.
Ти десь загубився в цій клятій війні,
У кадрі з'явись, покажися мені.
Вдивляюсь уважно: не ти, ні не ти,
Тебе би зуміла між сотні знайти.
Кінчається відео. Боже ж мій, милий!
А де ж ти, синочку, рідненький, єдиний?
Відзнято тут все навкруги батареї,
Лише я не бачу постави твоєї.
Вигукує хлопець до того, що зняв…
Так. Так, не почулось, він « Вася» - сказав..
І я розумію, що ти все знімав -
З цієї війни ти нам звістку прислав.
Жоден вірш у моєму житті не викликав таких
почуттів.Жоден!!!Мабуть тому що він написаний
кров"ю і болем материнського серця. Такий вірш
повинні вивчати у школах, щоб у серцях юного покоління зародилось ОТЕ СВЯТЕ.Жаль що зараз дощі,
але я його роздрукую і обов"язково повішу в людних
місцях. Спасибі Оленятко за вірш. Доземний уклін
за сина-Героя. ВІЧНА ЙОМУ ПАМ"ЯТЬ.
Амадейчику, він є на цьому відео. Ось тут бігає.. Це аматорське відео зайшла на ютюбі.. Там є ще одне, де його гукають, але там його не видно. Вже сотню раз дивилась і слізьми обливаюсь. Вірш написаний на емоціях, але вже нічого не міняла..
Читаючи твір, згадала, що під час революції на екрані показували репортаж із майдану Незалежності, а там на землі лежало тіло загиблого сина нашого знайомого. Я кожного разу, коли бачила ці кадри, уявляла, як крається його мами серце