Послухай, про що співає за вікнами дощ.
Сумує за небом? Чи радо летить в обійми
лісів та будинків, безкраїх полів та площ,
і дзвінко сміється, так стрімко з'єднавшись з ними.
Послухай, про що співають вітри усі.
Мусон то чи бриз, памперо, хамсин чи сарма.
Радіють безмежній свободі у повній красі
свою демонструючи силу? Чи то їх карма?
Завжди на одинці з собою - усюди й ніде.
Від того й пісні ті гучні і несамовиті.
А що залишає по собі, коли піде? -
зруйнований дах, і очі піском забиті.
Послухай, про що співають усі серця.
Для когось важливі життєві удари, та й годі.
Самотньому серцю мінорна мелодія ця.
А так би хотілося битися в насолоді,
злітати увись, вириватися із грудей!
Або затаїтись у передчутті польоту
в обіймах у рідних, люблячих людей,
відчувши кохання, ніжність та турботу.
Послухай...Прислухайся...Чуєш, як бринить
мелодія кожного подиху, кожної миті.
І навіть та тиша, що завжди мовчить
буває наймелодійнішою в світі.
Про деякі читала колись, а щодо інших - подяка інтернету 
Щиро дякую,Наталю,за Вашу увагу 
