Я - просто жінка,
Вільна й не вільна у виборі життєвім,
Звичайно ж, є і слабкості миттєві.
Я ж просто жінка,
Іду осінніми стежками
І прагну висі, як птаха, хай із вітром та дощами.
Як кожній жінці,
Бажається добра в родині,
Щоби у розв’язанні спірності були єдині.
В жіночих генах
Ніжність та любов,
Тепло, обов’язок, кохання, щоб покров.
Аби відвертий сміх
І сльози щастя у очах,
І, дай, Господи, ніколи не пізнати слова страх.
Страх відчаю, тривоги, болю
Та відчуття, що втрапив у неволю
І йти вперед, бо є життя, твоє життя
Й воно не має іншого покрою.
07.11.19
Стежка в кожного своя і ми повинні її пройти, долаючи перешкоди, які нас загартують і зроблять сильнішими. Валю, нехай Ваша стежина буде легка і матиме поменше труднощів. Гарного дня Вам та тепла.
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Кожен іде своєю стежиною і не в кожного та стежина без перешкод! Нехай твоя стежина долі завжди квітує квітами, хай буде завжди з тобою кохання люба Валечко!!!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І я за те, Танечко, щоб у кожного та життєва стежка була ясною і, звичайно, і у тебе, бо ти того варта! Дякую!