…про наболіле…
Тепло душі зігріє всіх навколо –
проси того добра чи не проси…
Та враз, коли тепла торкнеться холод,
сльоза зродиться точкою роси.
Заблуклий подив в просторі і часі
свій опір чинить проявам добра –
його тямки не в серці – на обцасі*,
на серці ж бо лубок, жорстка кора.
І теплий дім, що збудували влітку
стрічає взимку прикрі холоди…
а слід би скопом, люде милий, світку,
постигнуть правду чистої води,
що йде до нас зсередини і ззовні:
кивання вбік, крутійство, дурість, лінь –
ці неподобства й підступи мерзотні
ході завадять юних поколінь.
Роса щодень гіркі роняє сльози
у наречених, діток, матерів…
О, як набридли ті метаморфози –
здоровий глузд в брехні навік згорів.
І не дай Бог, упасти біля гробу
із плачем... по праматері... Руси**.
Забудьмо кожен про свою утробу –
не граймось всує з точками роси!
11.11.2019
__________
*каблук, підбір, задник. **древня назва України.
Tочка роси - це температура, при якій водяна пара
з ненасиченої стає насиченою, і перетворюється у
рідкий стан – опади чи конденсат (“сльози на вікні”).
Цікаві і непрості за змістом, Олексо, твої твори..Вони примушують не просто читати їх, а й задумуватися над тим, що сказано між рядками. В даному творі використав антитезу : узгодження протилежних понять, що зробили твір яскравішим та цікавішим.Головна думка розкривається уже в перших рядках твору.
Тепло і холод - несумісність душ!.
Дякую за глибоке проникнення в суть і задум твору, який мені дістався після довгих роздумів, бо не знав, з якого боку підійти до отієї антитези... І ось...Вже як є...
Тоді, будь-ласка.
Роса роняє сльози...
По-перше, як це?
Роса, неначе сльози - ще куди не йшло.
По-друге, не роняє, а ронить українською мовою.
У третій строфі апеляція до Бога безпідставна і т. д., але ж буде незручно за схвальні відгуки...