Прокинулась вранці, краса загадкова,
Хоч вже прохолодно та чується мова
Така неповторна, найкраща у світі,-
Це ненька рідненька, а ми її діти
Та небо і зорі; земля і травиця
І що дає сили джерельна водиця,-
Це гомін, розмови і тиша нічная
Та ненька-природа, яка надихає
Кущі і дерева і квіти звабливі
Жінки-чарівниці та дуже вродливі
Та чемність, порядність і серце гаряче
Відчути красу зможуть навіть незрячі
Давайте, ми скажем:"Спасибі природі",
Що можемо жити в такій насолоді
І цінність віддати за те, що ми маєм,
Що дихати можем і все відчуваєм.
Давайте ми, скажем : - Спасибі природі!
Ці слова звучать, як Гімн природі, Наталочко. Надзвичайно гарний вірш і сприймається з гордістю, бо
людина є нероздільною частинкою матінки-природи.
Прекрасна лірика, Наталочко! Ніжно! Душевно з любов*ю. Мелодійно.Ви молоденька майстриня слова,один із скарбів в нашому клубі. Так пишу,бо знаю,я вже четвертий рік тут.Бажаю успіхів Вам! Нових творчих досягнень!
Доброго вечора, Ніночко. Безмежно вдячна, за таку високу оцінку та дуже приємно, що ви отримали такі чудові емоції. Нехай в вашій оселі завжди панує тепло та затишок..