Лозою виноградною, обвили край гірські річки,
моєму Закрпаттю додаючи, не рукотворної краси.
І гори силу свою,на землі цій показали,
кордоном могучим, між областями стали.
А під горами з лісу,утворилося зелене море,
це є,Карпатський бук,що прикрашає гори.
І полонини у краю цім,наче земний плай,
що домалювує,мій Закарпатський край.
Хоч тисяча разів,ми будем мандрувати по землі,
та тисяча разів,ми будем дивуватися,його красі.
Це Закрпаття,це чарівна земля,
де казка є тепер а,ще буде цікавіша вона.
Я кожен раз,говорю і пишу це всім-
для того,щоб це бачить,відкрий душевний зір.
Наша земля,це наш гоцульський край,
і ти,це зрозумієш-тільки пізнай.
Та не шукай десь кращої землі-
ми Закарпатці,хай знають всі.
Такий мій край,така наша земля-
кажу словами це,бо так кричить моя душа.
: 
То справді крик душі.Крик любові до рідного краю! 
