Я дивлюсь на них зверху, не зверхній мій погляд
Обійми, турбота для них мабуть норма
Чи справді настільки раді бачити друзів
Що впадають в моря ріки повні безглуздя?
В день вони завжди разом, співають крізь листя
Сидять на гілках, спускаються нижче
Та низ ще попереду! - міркують на сходах,
День знову тоне, топить радість з собою
Коли темно у лісі – безглузді ці крила
В день летіли разом, зараз вони на одинці.
Хто покаже їм вихід, де ті друзі поділись?
Що сміялись у день, співали крізь листя
Коли темно у лісі – безглузді ці крила
В день летіли разом, зараз вони безупинно
Показати їм вихід гукають сову
Завжди скажу дорогу, хто ж освітить мою?
