Україна і я, і сьогоднішній день, і минулий –
Все з’єдналось давно у єдинім замісі життя,
Долю кожного з нас і гріхи, і обставини гнули,
Та чи справді пізнали гіркого ми шмат каяття?
Може, саме тому на плечах несемо ми страждання,
Може, тільки тому обезкровився вкотре народ,
Боже милий, пошли українській землі мир жаданий!
Вірю, зможе здобуть у борні його син-патріот!
Я не зволю собі його збоку терпляче чекати,
Душу маючи ту, якій доля держави болить,
Ні війною, нічим такі душі вже не залякати,
І по-іншому жить власна гідність уже не велить.
Вийму сміло з грудей я своє неприборкане серце,
Освячу ним синам і онукам-сподвижникам путь,
Що, немов знамено, поведе найсміліших до герцю,
Доки дійдуть вони до своїх доленосних розпуть!
8.10.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
