Розпочала знов осінь откровення,
Сплітаючи мереживо з листків.
Краплинами дощі упали в жмені,
Мелодія почулась скрипалів.
Полинула так високо у небо,
Лишилась відголоском журавлів.
Цілунком доторкнулася до тебе,
Непосидючих, лагідних вітрів.
Ти обійми, не відпускай від себе,
Даруй слова і почуття свої.
Розкрий оте щасливе серцю кредо,
Бо лише раз живемо на землі.
Нехай та осінь тільки наша буде,
Вплітається коханням у вінок.
І закружляє листопадом всюди,
Впаде під ноги стомлений листок...
Щиро дякую мила Олесечко за такі теплі слова!!! Люблю писати про кохання, то моя найулюбленіша тема! Дуже приємно сонечко, що ти заходиш до мене я завжди чекаю!!!
ЧУдово, Танічка! Надихає тебе на злив віршів ОТЕ кохання.. У тебе відкрилося друге дихання..Бережи його, дивись, щоб не втратила..Воно тебе гідне! Вперед! Удачі!
Серднчно дякую люба і мила Надюшко!!! Так приємно читати твої слова, що гріють мою душу! Коли у серці доброта, то ніщо незавадить зруйнувати те прекрасне, що зветься ЛЮБОВ*Ю!!!
Ти обійми, не відпускай від себе,
Даруй слова і почуття своі,
НЕХАЙ ЛЮБОВ ОБЕРІГАЄ НЕБО,
І ПОДАРУЄ ЩАСТЯ У ЖИТТІ.
Ваша красуня-осінь така лагідна, скільки несе любові, що почуття буяють як весною. Тож нехай
вона принесе Вам щастя, радості і любові.
Таку закохану красуню - в обране.
Щиросердечно дякую Андрію за такий розкішний коментар!!! Завжди радію що маю багато друзів!!! Радію коли читаю їх коментарі!!! І так приємно, що серед мої друзів є ви, людина з добрим серцем і світлою душею!!!