Наші жінки такі вродливі,
У них зоріють небеса.
Бувають тихі і сварливі,
Еталоном сяє їхня краса.
Вони бувають милі і привітні,
Інколи лякають, як гроза.
Цвітуть, як квіти різноманітні,
В очах є радість і сльоза.
Жінки, як осінь, багаті плодами,
У них материнство живе.
Наш народ збагатили воєводами,
Їхне життя серед океанів пливе.
Жінка душею зігріває у холодну пору,
З радістю дарує своє тепло.
Лагідністю примирить вередливу дітвору,
Любов'ю наповнить своє джерело.
Жінка як мати, сестра, берегиня,
Добру пораду завжди дає.
Вона для нас, наче богиня,
Свою любов до краплини віддає.
