Хто злічить дні як тренуванням не було кінця,
Бажалось втекти, бо тіло виснаженням гуділо.
Спочатку ставалося, що кинути зовсім кортіло,
Не могла, врешті-решт, легко встати з стільця.
Медалі надто прагне твоя граціозна поза оця,
Юпітери блимають, схоплюючи лінії твого тіла,
Кольоровим спортивним журналам захотілася,
Не бажаючи будять в ніжнім тілі азарт гравця.
Здається м'ячик оригінально прилипає до рук,
Скакалка довгим ногам також помагає класно,
В'ється повітрям яскрава стрічка, нібито крук.
Крутяться дві булави, виступ невпинно минає,
Львицею стала, із обручем, тільки ритму стук,
Взятий ніби з Олімпіади символ від тебе тікає.
(Сонет)
4 лютого 2001 р.
