Світились оченята від надії,
Що прийде час і збудуться ще мрії.
Торкнеться промінець тепла живого
І дівчинка підніметься на ноги.
Не будуть болі більше турбувати,
Вона піде світанки зустрічати.
Омиють ноги прохолодні роси,
Калина цвіт вплете в розкішні коси.
Не буде у душі медикаментів,
Боятися не буде, щоб не вмерти.
Фізичну біль не буде більш терпіти,
Звичайно буде, як людина жити.
Вона, мов балерина - затанцює
І світ великий в фарбах розмалює.
Цю радість у вірші не передати,
Коли живеш - так хочеться літати.
І може пролетять літа і роки,
В поезію вона ще зробить кроки.
Її життя минатиме щасливо,
Тому, що в слові, завжди, живе сила.
Тепер по іншому життя складеться
І новим ритмом серденько заб'ється.
І буде той, що ще теплом зігріє,
Тоді і збудуться - завітні мрії...
Читаю, а на очі навертаються сльози. Боже як мало
треба людині щоб бути щасливою.Так гарно описано
сутність людського щастя.І звичайні людські мріі.
Господи, нехай же в Вашому житті збудуться всі Ваші
найпотаємніші мріі.Щастя Вам, натхнення і любові.