Зронилося на частину планети літо
І палким нахилом кришить.
І знову сяйво яскравих вражень відкрито,
Яке з часом свій слід лишить.
Майже все метушиться, грає
Струнами зоряного тепла.
І розквіт відблиск набиває
На кожну коректуру стебла.
Час від часу прохолодною легкою небеса ширяють
Чи ллють краплі незримо улітку.
І хвилясті масиви мов вигадливі простори розширяють
Чи зшивають невагому сітку.
Раз по раз звірі квітнуть у танку кохання
Чи виховують своє майбутнє.
Хтось зчуває тонке, пронизливе зітхання
Чи плекає знання незабутнє.
Земля встеляється барвистою зеленю улітку,
Лунають звичні та миттєві пісні.
Пахощі кладуть на сфери впливу свою пишну мітку
Так м'яко чи так жорстко, мов уві сні.
03.08.2016
