Літо минуло , осінь настала,
В Україні триває війна.
По осені мати сина чекала,
Бринила на серці тривожна струна.
Осінь дощами та холодом тужить.
Важко солдатам в цей час в бою.
Та солдат з гордістю служить,
За Україну стояти в строю.
Всім не судилось мамина ласка,
І не відчуть материнське тепло.
Син прилетів у вигляді пташки,
Тихо постукав до мами в вікно.
Мама здригнулась в незвичній тривозі,
Світ потемнів і зупинивсь.
Вмер чоловік в Іловайській облозі,
Боже, щоб син живий залишивсь.
Червоніє дозріла калина,
Та ніхто не зриває плоди.
Сиротє без сина Вкраїна,
Сиротіють без нього сади.
Тривожно в небі курличуть,
Ключами летять журавлі.
Кличуть в надії, до нас вони кличуть,
Не загубіть же своєї Землі.
Стоять за Неньку герої,
На стражі непоборні стоять.
Немає сили такої людської,
Щоб волелюбний народ подолать.
Вересень 2019 р.
Дякую за пілтримку.
В мене таке почуття, що держава попала в пастку від акул-плітиків.
95-тий квартал, повинен був остаться кварталом, нас обманули знову, як і в десятий раз.
Болюча тема війни. Але сподіваємось на краще. "Немає в світі сили людської,
