Прожила, багато... немало ,як один день-
і все, як у сні ...наснився, тихий рай знову.
iду, до джерела... черпнути нових пісень
повертаю, молодість юність чорноброву.
Ніби вчора, наливав квіт вишневим садом
для мене, цвіла біла лілія під вікном.
а роки ,згасають як зорі зорепадом...
а вже осінь ,розпахнула пташиним крилом.
Наді ,мною закружляв листопад, листопад...
Літо ,відлетіло за обрій з журавлями.
жовте листя опадає... сумує, сад.
і так бентежно, печаль, в очі заглядає.
Ще вчора , цвіла ніжною квіткою в маю.
до півночі, соловей витьохкував пісні .
я дивлюсь, у дзеркало i себе не впізнаю
куди відлітають , швидко роки молоді.
Осінь, розмалювала сріблом коси мої
і час, поспішає по- кругу, по спіралі.
як з відра лл'є дощ, змиває,сліди мої...
сьогодні, з вами ... завтра, відлечу удалі.
М ЧАЙКІВЧАНКА
Спокійної і розважливої осені Вам 
