А коли прийде вже знову осінь,
І жадані потечуть дощі,
Я тебе візьму за руку, й босі,
Побіжим гуляти уночі.
Повернемось знову у дитинство,
Будеш обнімати, як тоді.
Ми дозволим це собі безумство,
Бо в цей час ми будем молоді.
Прийде час і дощ повільно вщухне,
Понесеш мене ти на руках.
Пригорнусь і буду серце слухать,
Прочитаю все в твоїх очах.
Упадемо в трави в синіх росах,
І думки всі сумніви вкрадуть.
Заблукаєш ти у моїх косах,
В забуття хвилини поведуть.
Свідками нам будуть зорі й небо,
Знову повернулись в давні дні.
Може, це комусь так було треба,
Щоб ми заблукали у весні...
Прочитав уважно і захоплююсь, не звужуючи до особистого, Бо кожен вірш - це узагальнення, зроблене автором на підставі свого і людського досвіду. Буд спок, Надіє, читати я вмію...
Не перетирай потеруху, сонце! Моє зубоскальство жодного стосунку до сатири не має... Тільки здоровий посміх! Поміхайтеся частіше - і довговічність гарантована....
Є три типи відгуків на прочитане:
1) хвалебно-заздравна автору; 2)реакція на прочитане; і коротенька ремарка до тексту як своє бачення проблеми... У мене було останнє... Смайликування як реакцію я до уваги не беру; це - зневага до праці автора! Найзрозуміліший автору перший рівень...