Осінь, наше життя малює,
В неї виходить цікаве панно.
Всі грані, невтомно шліфує,
Видає неповторне кіно.
Ступає повільно, крок за кроком,
Приходить у наші кольорові сни.
Додає досвіду з кожним роком,
Проведе нас, через зиму до весни.
Серед золотистої осені,
Ми наше щастя шукаємо
Мандруємо травами, босими,
Від палкої любові згораємо.
Осінню, наше кохання багряніє,
Леліє, ніжиться під вікном.
З дотиком тіла пломеніє,
Впивається молодим вином.
Нехай з плином часу, не тм'яніє,
А миготить, як небесні зірниці.
Від любові, лише молодіє,
Мчить у щастя на колісниці.
