Батьки, сини – суцільною стіною,
В однім строю стоять, зімкнувши сотий ряд.
І в кожну мить готові знов до бою,
Щоб Незалежність наша не зазнала зрад.
- Сьогодні я прийшла до тебе, сину..
Дощ на Михайлівській світлини намочив.
- Ти захищав Свободу України
Загинув і земний життєвий шлях скінчив.
- Ой, сину мій! .. - волає в небо мати.
Забракло слів.. Вмивається слізьми й земля.
- Мій дорогесенький, ти мусиш знати,
Сюди щораз прийду до тебе я здаля.
Ми будем, сину, завжди одним цілим,
І Честь та Гідність разом збережем свою.
Надалі нас ніхто вже не розділить,
За Україну ми навік в однім строю.
Олечко, велика подяка за сина і низький уклін. Я теж чуть не впала, коли почула реп Аліни Паш. Уявляю, як Ви його сприйняли вживу.
Погоджуюсь з Вами,що "За Україну ми завжди в однім строю." І нехай пропадуть наші вороги!
Ви праві: оте скакання, як мавпа по пальмах, було зовсім недоречне. Це неповага до сотні тих бійців на візочках, малих дітей і матерів, що йшли з потретами загиблих.. Особисто я за цих 5 років, вже стільки отримала тих плюваків в душу, що вже не порахувати. Приходиться міцніше зціплювати зуби, ковтати той клубок в горлі зі сліз і образи, і терпіти.. Бо в нас - одне плаче, а друге скаче.. Дякую за розуміння!
Я також, вчора марширувала. На цих емоціях я написала вірш-звернення до Зеленського. І пізніше рішила, що це не доречно.. Я мабуть його виставлю, якщо Ви ще зайдете то оцініть, чи варто, чи краще прибрати..
Олексо, та якби ж Вiвальдi чи хоча б музичного гурту в стилi "диско" - "Рiккi е Поверi", то це ще було б досить непогано. А то привiтання на день народження краiни i раптом втулили туди якусь повну маячню у стилi "реп" вiд Алiни Паш - це, взагалi, нiкуди не свистить. Ну, то для гопникiв з пiдворiття подiбнi "пiснi" - саме те, але не пiд час святкування Дня незалежностi ту гидоту виконувати:
Те, що я побачив після "живого" маршу ветеранів, ознайомлення (в записі) з офіційним "парадом" мене вкинуло в скажену лють: по перше, завчена "промова президента", написана йому, певно, в Цюріху, з мовними помилками(наголоси)... По друге, жодного реального аналізу ситуації, лише фантазії; по третє, жодного згадування про РФ як агресора; по-четветре, жодного слова про політичну українську націю як результат двох революцій в Україні! Про спектакль сказати нічого: зрежисовано так, що й на концерти 95-го ходити нічого! Цікаво, що наразі жодного коментаря (критичного) в пресі! Можливо, ще будуть...
Та воно ж багато друкованих видань i позакривалося вже через фiнансовi труднощi. А там - та преса, яку держвавнi установи утримують - там владу лише хвалити звикли. Та й Дмитро Гордон у своему "Бульварi" - той буде писати тiльки таке, щоб гарну вигоду мати для себе. Ну, може газета "День" ще бiльш-менш об'ективну оцiнку подiям дасть або "Украiна молода". А, ще кажуть, що i "Сiльськi вiстi" зазвичай намагаються без надмiрних реверансiв перед владою подавати матерiали.