розбредуться до часу в дими щастям зламані долі_
від брудної зими до налитих по вінця садів
недолуго вживалися в кимось закреслені ролі
і виводили вилами клятви на чорній воді_
>
розповзлися вужами стежки у незаймані хащі,
хто сичав їм : “пропащі” пожнуть врешті лаври провидців_
стоголосся зловтіх, перекривлені реготом пащі,
попіл спалених снів на кістках журавля та синиці_
>
розбрелися в медові дими ще до жовтого листя_
від морозних структур до метеликів у павутинні...
...вжалить струмом збіг поглядів десь, cеред тисняви міста_
і провидці обом просичитать хитрим шепотом : “винні”...