У глубину думок,що сили я пірнаю,
як той пірнальник на дні,перлину я шукаю.
Шукаю думку кращую за всіх,
щоб сіяла як перлина і радувала світ.
І тільки поки,що знайти її не можу,
та я пірнаю і вірю,що я це зможу.
Хоч інколи "штормить"мене життя,
думок стає,ще більше і більша суєта.
Буває думаєш,ось думка-це вона,
ось це перлина цінна,така ще не була.
Та оціню й подумаю як слід-
перлина моя розтаяла як лід.
Тому і думаю-чи не пірнаю я в болоті,
а порадіти,що так роблю,повірти є охочі.
Шукаю там перлину де її, й не буде-
але я не один пірнаю,в болоті є ще інші люди.
Ось так зрівняв свої думки й перлини,
перлин немаю і немав,але думки геть полонили.
Тому й тепер,коли пишу оці рядки,
пірнаю знову-ладнаю в голові своїй думки.