День за днем минає,
літечко згасає...
Вже роса холодна ранком на траві...
А для мене літо,
то найкраща втіха,-
і сонце, і квіти до душі мені...
За вікном вже серпень
кольори міняє...
А за серпнем осінь дощиком поллє,
стануть холодніші,-
і ночі, і ранки,
загадковий серпень вражень додає...
А для мене літо,
то найбільша втіха...
Серпень найщедріший на різні плоди,-
кавуни і дині,
ягоди і фрукти,
всього в серпні вдосталь, лиш бери й клади...
Серпень називають,
не лиш зорепадом,
він же ще і жнивень, він і сніповоз...
Зорі в нім яскраві,
все частіш ночами,
спалахнувши падають-ось і зорепад...
Серпень і погідний,
лагідний, цікавий...
Задумливий й тихий у цю пору сад,
хоч кущі й дерева,
пишні ще й зелені,
дозрівають груші, сливи й виноград...
Щось шепочуть тихо,
лагідні листочки,
із гілки на гілку плигають пташки...
В зеленім убранні
ще стоять берізки,
й де-інде між ними є й жовті листки...
Ось - ось вже торкнеться
новий диво-пензлик,-
черемхам і липам додасть жовтизни...
Забере у літа
ключик скоро осінь,
все перефарбує в нові кольори...
І лише до хвойних
осінь не торкнеться,
колючок боїться, так же як і ми...
Отак поступово
літечко зів"яне,
і зійдуть останні його сторінки...
Можна ще багато
про серпень писати...
Про пташині збори і їхні пісні,
про звірів цікавих
і їхні турботи,
про зміни в природі й на рідній землі...
День за днем минає,
літечко згасає,
природа міняє свої кольори...
Загадковий серпень
літо замикає,
осінь відкриває нові сторінки...
Гарний вiрш, Валентино. Точно ви вiдзначили, що цей лiтнiй мiсяць дуже загадковий й цiкавий i здатен вiн подарувати людям багато гарного настрою i приемних емоцiй.
Тiльки от у вас у 27 рядку слово "задуманий" - якось не зовсiм воно сюди пiдходить. Аджде "задуманий" - це так кажуть, коли хтось щось задумав, якась задумка е - там, "задуманий план дiй", "задумана iдея". А тут же у вас не сад хтось задумав, а безпосередньо сам сад задумався. Тодi краще буде вжити тут слово "задумливий", а не "задуманий":
Тихий i задумливий у цю пору сад.
Прекрасний серпень у Спасівку,з духмяною задухою достиглих яблук і груш! Люблю, коли копають картоплю і вона різним передзвоном гупає у відра! Чудовий Ваш вірш, Валечко!