Загубилися в ромашках, долей наших почуття.
Їх знайти було нам важко, диктувало так життя.
Як блукали по світанках, роси падали до ніг,
Птах співав пісень на ґанку, будив голосом усіх.
Приспів:
Ромашкове поле, нас кличе до себе,
Ромашкове поле, то сонце і небо.
Ромашкове поле на квітах гадає,
Любить, чи не любить, серце відчуває...
Доторкнулася до квітки. чиясь з ніжністю рука,
Посміхалось до нас літо, веселилася ріка.
Сів метелик на пелюстку і зануривсь в кольори,
Одягла хмаринка хустку, полетіла в береги.
Я скажу тобі кохаю. а ромашка так собі,
Лине пісня понад краєм я дарю її тобі.
Заховаюся в ромашках, ти у них мене знайди,
Доля в клітці, наче пташка, ти на волю відпусти.
Ромашкове поле і квітковий настрій.
Ну як скажіть такі слова не взяти в обране, щоб вони стали гарною піснею? Мелодія сама іх знайшла.
Тож з новою піснею Вас.
Щастя Вам, натхнення, нових пісень.
Танюшка,такая песенка !!!))))
Ромашково- игривая я бы сказала..)
Лёгкая,несущая какую-то понятную и приятную блюблённость,нежность..,прелесть.))
Спасибо,милая за прекрасное настроение.))