… А вона все точніше дивилась,
І в повітрі, забувши слово, крутила зап’ястям руки,
Безперспективно але гонорово, мов листала пусті сторінки.
Сиділа манірною позою, безпричинно, фірмово злилася,
Так, спочатку гриміла прозою, а тоді почуттям корилася.
А крім того, ці чортові дамочки, що алеями сьорбали квас,
І птахами розхитані лавочки і щось схоже на віденський вальс
Долітало до парку з вулиці; і ти розумів, що не вирвешся,
І жодної з дій не позбудешся, а швидше за все навпаки, -
Ще довше на неї дивишся, а вона все вдає, що птахи,
Угорі розворушили крилами, мов риби над сіткою крон…
А втім, я пишу, як веду по воді, як безумний розписуюсь вилами,
І от прихиливши її до плеча, і торкнувшись її долонь,
Ти манірно збираєшся з силами, поцілунком торкнутися скронь.
І не дивно, що завтра повториться все в точності, в жестах дій,
Від змученості її та холодності,
До гарячих, любовних надій.
мене так само тішить що ми як філателісти розуміємо що
таке марки і не сприймаємо їх як клаптики папірців
крім того коли резоную з авторською річчю отримую вторинну творчу насолоду
