Насувається ніч на небесні пороги,
Молодик умиває високе чоло,
Пролітають ключі повз нагострені роги,
Ми ж вернулись туди, де усе почалось.
Де первісні закони і жи́ли мотуззям,
Та якщо доживеш – не відомо, яким,
Де останні слова у підвальній задусі
Видихають до Бога мої земляки.
Я живу не давно, та усе пам'ятаю –
Піджаки дев'яностих, злочинців совка…
Що із нами не так, може хата, що скраю,
Чи ота /що гойдає колиску/ рука?!
У парламенті гімн. Грабували би мовчки!
За свободу ми – тіло! /Тож, брате, воюй!/
Ось тризуб і дивись, не зламай об заточки,
Ми ще й душу положим.../звичайно, твою!/
У країні, де кача пливе по Тисині,
Вкотре шнуром у вирій летять журавлі.
Та голів догори не здійматимуть свині,
Лиш коли їх колій задере від землі.
Моєму племіннику, Івану Клевчуку, присвячується.
http://memorybook.org.ua/14/klevchuk.htm
На 2 дні рашіше загинув і на 2 дні пізніше похований за нашого... Якщо Оксана Федишин продовжить збір віршів у книгу "Небесна гвардія", то обов"язково подайте цього вірша.
