пекельний жар, захований в льоди_
п'янкий відвар в глибокій чаші ночі_
закрили очі шори зі слюди
агонізують щебети пророчі,
згасають смолоскипи ліхтарів_
>
не видай те, що серце спопелив
у лабіринтах втраченого раю,
не налякай прудку крилату зграю,
що гострять стріли_ срібні й золоті_
>
червоний крик троянди в блекоті,
за мить впадуть вагань прозорі стіни,
в калюжах зорі, наче рештки піни,
зрадлива посмішка магнітом тягне в гріх,
відлякує, збиває сміхом з ніг
і розчиняється тягучою луною_
