Коли життя запне за пояс тебе або мене,
не бійся ворухнутись-то все скоро пройде.
Не стій на місці,рухайся,не потопай-
хоч все вже тисне і ллється через край.
Коли життя "нагне" до самої землі,
ти посміхнись й крокуй,бо руки ще цілі.
Крокуй так щоб земля і вікна всі гуділи,
хоч тяжко буде,але покажем всім-єще сили.
Коли життя б*є в "спину"-воно тебе штовхає,
тож не зівай-біжи,біжи найдалі.
Біжи туди де бачиш ту красу,
що і потрібно кожному в життю.
Коли життя,коли життя,коли життя-
мастак давать поради іншим я...
І опустивши голову,кульгаючи іду,
а що робить-я хочу жити,тому як можу так живу.
І сам собі даю наснаги,підганяю сам себе,
іду буває і чую в спину-кульгає а як живе.
Тож як говорять в спину,то я є попереду-
і щоб "держатись на плаву",що сили гребу.
Можливо це тепер у нас таке життя,
але я думаю,що то все винуватий я.
Бо я боюсь,що скажуть в спину люди,
хоч знаю-що дано Богом так воно і буде.
