Згадала баба,
як дівкою була...
Може десь в світах,
інші люди є,
я їх бачу в снах,
в них життя своє...
І життя своє,
і мрії свої,
і надії є,
хоч мені й чужі...
Хоч мені чужі,
теж цікаві є.
Та чужим чуже,
а мені своє...
Я літаю в снах,
пізнаю світи...
А в моїх думках
є постійно ти...
Не шукаю я
інші ті світи...
Тут моя земля,
і садки, і ти...
Вірю й знаю я,
що тебе діждусь,
буде в нас сім"я,
і я не журюсь...
Лиш тебе прошу,
мене віднайди...
Я давно вже жду,
тому поспіши...
Поки молоді,
й роки золоті,
чисті як в воді,-
почуття святі...
Я їх збережу,
бережи і ти...
Вірю - по життю
разом нам іти!..
Дякую,Ганю! Це я за дітьми і внуками засумувала, та й молодість свою пригадала...Що було,те було, жаль що швидко відпливло;та у згадках все живе і за душу знов бере...
Дякую,Галино!то ж недаремно хтось у пісні написав,що без вітру не родить жито,без вітру вода не шумить;
без мрії не можна жити, не можна нікого любить...
Дякую,Валю! Десь в одному недавно написаному вірші в мене є таке: "...Минуле згадую з любов"ю,
воно в мені завжди живе...
Усе роблю неспішно дома, a:
і так життя моє пливе..."