на мить здалося_ вже перетинались_
колись і десь_ сліди віками стерті_
у хмарах золотих чинили галас,
ламали граючись мигтючі коси смерті_
>
згадалося як мали німби й роги_
єднали клекоти смоли і сніжну манну_
шукали ще не втоптані дороги,
дратуючи невігласів - шаманів_
>
з усього видно_ що не все забули_
правічне щось в зіницях заіскрило_
сни cповнелися тектонічним гулом,
солодкий біль пройняв фантомні крила_
>
коли згадають_ не покажуть тОго_
за мить якусь бо залоскочуть мертві_
нічого темного / таємного / святого_
страх / похіть / бруд і закуті обдерті_
>
блукати поодинці в лабіринті,
під масками – шари їдкого гриму,
відлуння дзвонів / сморід гіацинтів
сміх відчаю / вуаль п’янкого диму...