Мені сумно, мій Боже, як сумно -
Докотився весь світ до межі,
Насміхається ворог так, глумно,
А народ все шука міражі.
Їх нема - тільки дика реальність,
Злий оазис і підлість віків,
Просувається в мізки банальність,
На вогнищі сліпих єретиків.
Палять душі невинні й убогі,
Спопеляють й розвіюють міф -
Вічний відчай, плакучі дороги,
Слід і пам`ять, і злети у скіф.
Насміхається ворог безстидно,
Люд тенетами оповив,
Так все стало, в тім світі, огидно,
І здається, що світ цей віджив...
————————————————
Є початок й кінець,
Є народження й смерть болюча,
Є банальний вінець,
В нім є помста людська -
неминуча...
(С) Леся Утриско
Крик душі! Може не так було б сумно,якби були лиш чужі вороги, аїх тепер ще більше так званих "своїх" і всі рвуться до влади, а люд мовчки ковтає, а то ще й підтримує, чи то вже геть отупів, чи став байдужий...
