Дійсно, всього у декількох рядках Ви окреслили всеохоплюючу сутність! Читач може обирати будь-який напрямок роздумів і домислювати вірш згідно з власним розумінням! В мене з’явилося багато міркувань, але я просто скажу Вам, що вірш мені дуже сподобався!
чомусь пригадались настанови Блума, які пронизують багато його проповідей - знайди час, відречися від дійсності, вслухайся в тишу, яка почне заповнювати тебе і постір навколо тебе і ти почуєш свою душу і тільки тоді починай молитву... і тебе почує Бог... я би продовжила, що луною цієї тиші пишуться молитви, вірші, робляться відкриття і т.д. - головне вслухатися в шепотіння тиші душі...це благодатна тиша...
Дякую Вам за прочитання і роздуми
Гарно....для себе поділила тишу на 2 категорії : убивча і душевна....
Душевна - це коли після шуму і гаму затишок, як у Вашому вірші..
Убивча, це коли повертаєшся додому, а там все наче застигло...(наприклад чоловік у відрядженні, а дітки десь у бабусі і годинник тільки голосно цокає.....) все, для мене немає нічого гіршого)))))
А вірш відкрив двері у затишну таку, гармонійну світову тишу...
Щиросердно вдячна за вдумливе прочитання і роздуми Мабуть в цій коротенькій замальвці вмістилося все і та благодатна тиша після напруженої роботи і суєти, і та громова, зі страшенною пусткою в душі, коли ми втрачаємо близьких і рідних людей назавжди - вони пішли за межу і лишили в нам душі тишу своєю відсутністю, що за громи сильніша, але ми маємо з нею жити....
та мабуть все таки Доля гаптує якимись перлинами Завтра....... головне їх вгледіти...