А Я БЕЗ ТЕБЕ ВЧУСЯ ЖИТИ
А я, без тебе вчуся жити...
У мріях,журавкою літаю.
Життя ,ще раз не повторити
І не вірю,що тебе немає..
Я не можу, твій образ забути
Ти ,у сні снишся ночами мені.
втрачаємо,не можемо осягнути
Що немає, більш рідних на землі.
Крутиться ,земля...життя триває
Я додому ,тебе чекаю ,жду.
Тануть сніги.Зима минає
Лелека,несе сумну весну.
Від себе, втікаю в нікуди...
Іду ,мов у пустиню Сахару.
холод,від Антарктичної мерзлоти
Ні жива,ні мертва від удару.
Живу ,минулим ...а не майбутнім
Літо ,цвіте....на душі -зима.
І лечу,увись вітром попутнім
Наді мною ,ллє дощ.В очах сльоза.
Так хочу ,почути голос твій.
Щоб по -телефону подзвонив.
Мовчить.Замовк телефон мій.
І переглядаю,смс що залишив.
Я ,несу тобі троянди букет
на могилі, запалюю свічу.
У вірші ,нотую цей сюжет
Доземний ,поклін тобі віддаю.
М .Чайківчанка.
