Безхмарне небо,пташки співають,
і старий кіт по вулиці-ну просто так гуляє.
У небі сонечко так ніжно виглядає,
й своїм промінням наче село все обнімає.
А вітер трави-ніжно нахиляє до землі,
можливо витряхує,з них каплі дощові.
Ось горобець бешкетник,стрибає по гілках-
дивись малюк, бо старий кіт,ще той мастак.
І спокій,що навколо у селі запанував,
наче мелодію спокійно і ніжно,ніжно грав.
А кожна річ-спів птаха,гавкіт чи свист коси з покосу,
додав у цю мелодію,свою важливу ноту.
Це є мелодія села яка так лічить душу,
бо я родився тут і розумію цю мелодію по звуку.
А звук такий лунає у всіх,ще від дітлаха,
і не важливо звідки ти-з міста чи маленького села.
Воно в душі,воно в середині і воно на все життя,
бо це то,що відчуває серце і босая нога.
І слів щоб зрозуміти,не треба говорить багато,
тут твій дім, тут народився ти-а головне тут батько й мати.
