ЛІТО ПІД ПОКРОВОМ АФРОДІТИ
В чотирьох стінах одній не спиться...
думки, роєм бджіл дзвенять в голові.
Зоряна ніч, така осяйна ллється?!...
виблискує, що сліпнуть очі мої.
Вдихаю ,у літо прекрасну мить
і розправляю крильця як птиця.
Чую ,зоре грай плюскоче шумить...
лечу, до зір де сяє зірниця.
Літо ,під покровом Афродіти
і закоханим дарує щастя.
А одинокій пташці світ любити,
щоб написати прекрасну казку.
Сидить ,Мавка на березі річки...
самотня, як і я слухає пісні...
Розпустила коси до водички,
і зорить, у Всесвіт у тишині.
Жде ,виглядає своє кохання...
легеня, з блакитного океану.
Їй місяць ,передає вітання
пливе на човнику до лиману.
Я, на планеті щастя щаслива...
з чаші ночі п'ю з липи настій.
І усміхається, ніч чорнобрива
слухаю, хвилі водограю прибій.
Літо,під покровом Афродіти
Щоб віднайти , доленьку на землі.
І поміж зір зорею світити
радіти пахощам квіту у красі.
М ЧАЙКІВЧАНКА
