О мила, о далека, о пекуча
Без тебе зупиняється життя моє
Троянда недосяжна ти, в чарівності квітуча
Знов за невідомим обрієм ти є
Як пережити час, коли до тебе не торкаються долоні
Як пережити час, коли мовчать уста
Душа — немов в жорстокому полоні
І навіть не знайти прості слова
Що залишається? Лише но мріяти й чекати
Можливо Бог дарує мені мить
Коли тебе, о ніжна, буду у руках тримати....
Пробач, що вірш із сумом прилетить