Щось на душі панує,якась темнота,
можливо від негоди засмучений я.
З ранку встаєш,дощ стукать у вікно,
вийдеш на двір-знову болото,знову сиро.
Життя все зупинилося-у світі,
пташки всі заховались в стрісі.
І тільки дощ,що по даху гуляє,
на все живе,ще більшу смуту наганяє.
Сховалось від дощу все живе,
авто як човен по дорозі пропливе.
В саду дерева нахилились до землі,
згадуючи-які були в цвіту вони буйні.
А ще трава під ношею води злягла-
вона так хоче сонця і тепла.
З квіток вода всі кольори омила,
і аромат духмяний,сирістю убила.
Все так бажає сонця і тепла,
рослини,птахи,звірі і моя душа.
Щоб променем яскравим засяяла земля,
наче благає природа вся-хочу тепла.
