Мов би злетів від краю хати,
Ця зачудована мета –
Хотів бо крила, Боже, мати,
Хотів злетіти до Христа…
Але ж земне таке липуче,
Тримає чіпко – як злетіть?
На краї майже, висне круча –
Залишить як життєву квіть?
Та розумієш – все умовне
На цій життєвій бистрині,
Земнеє і небесне лоно
Давно даровано мені…
Через ось цю таємну призму
Летять в нас райдужні світи
Й Христа свята Любов-харизма,
Що будить людяність знайти…
З Любов’ю обійняти Землю,
Бо ж Матір є одна усім:
І з Космосу голубо-зелу,
Й нам старт у сім світів по сім…
03.04.2012р.
Взлететь хотелось до Христа…
Как бы взлетел от края дома,
Зовёт чудесная мечта...
Так жаждешь крыльев – страсть-истома,
Взлететь хотелось до Христа…
Но ведь земное так липуче,
Так держит цепко – как взлететь?
Уже на крае, миг... и с кручи б...
– Оставить как сей жизни цвет?
И понимаешь – все условно
На этой жизни быстрине,
Земное и небесно лоно
Давно подарено ведь мне…
И через эту тайны призму
Летят в нас радужны миры
Святой, Христа – Любовь-харизмы,
Найти б в себе добра костры...
С Любовью, чтоб обнять всю Землю,
Ведь Мать она одна нам всем,
Как колыбель её приемлю –
Нам старт здесь в семь миров по семь…
03.04.2012 г.
