Поле біле, чим тебе засію?
Чи то цвітом юного запалу,
Чи то словом оживлю надію
На яскраву долю для загалу?
Поле біле, у моїй корзині
Так багато смутку і страждання
А між ними наче очі сині
Незабудки вірного кохання
Може, ними засівати площу
А все інше хай іще чекає?
Як не пройде розставання дощик
То все зело просто повсихає
Розлучаюсь часто аби потім
Нашу зустріч як весну сприймати
А страждаю, щоб найменшу радість
Було краще в долі цінувати
Поле біле, паперове поле,
Не дозволь мені бур’ян зростити
Бо ж тоді як гріх у очі коле
Дуже важко з соромом прожити
Не дозволь перед вельможним гнутись
На догоду неправим брехати
І не дай добро людське забути
Та невдячність привести до хати.
Поле біле, бути дай собою
Лиш таким яким я був до цього
Дай наснаги аж до успокою
Бути гідним покликання твого!
