Життя-дорога і не бачиш їй кінця,
до поки тіло молоде і молода душа.
В дорозі цій,ти хоч куди звертаєш,
бо в силі я і ти-тож тілу більше довіряєш.
Нам не страшні підйоми та повороти,
нам тіло б міцне і ми не проти...
Душа хай потерпить і поспить,
а прийде старість,тоді буде вона ходить.
У поспіху долаємо усі свою дорогу,
й купаючись в богатстві,маємо душу убогу.
А ще чекаємо всі старість-з душею щоб пройтися,
а старість прийде-ми не можем підвестися.
Бо ноша,що в дорозі носили на собі,
сказала-не має місця тут душі.
Або,ще гірше у дорозі враз-тупик,
закінчилось життя а душі не має-ти без неї звик.
Життя-дорога і дорогу потрібно крокувати у двох,
щоб підтримати-коли хтось робить крок.
Мандруймо всі- старі і молоді,
але не тільки тілом а ,щоб було місце і душі.
