І знову дощ і знову сиро і мокро,
і знову у капельках усе вікно.
І смута запанувала на душі,
коли дивлюся на хмарки дощові.
Так хочется щоб сонечко запанувало на дворі,
так хочется поніжитися,уже в теплі.
Тепло,щоб тіло зігрівало -геть усе,
а поки,що по вулиці потічок з дощу тече.
Теплу одежу не сприймає вже душа
та тіло каже-одінся бо,ще холода!
І очі бачачи красу й цвітіння на землі,
сльозами обливаються -самі.
Ще чую спів птахів,що жалобою співають,
вони тепла теж з нетерпінням-так чекають.
Як з полонини,хмари вітер підганяє,
усе живе,від холоду й дощу наче завмерає.
Дощик минув і сонечко промінчик показало,
ожило все,радіє все- тепло вже стало.
Радіють очі,радіє все живе на цій землі,
і посмішкою сіяють-геть усі.
