Вже замість спогадів лиш маки,
Немов від кулі рани в серці,
В сумній трагедії століття,
Знов чорт дрімає в табакерці…
Святкують радісно і досі,
Тиранів двох жертовний задум,
Було що болем, стало святом
І не знайдеш ніде вже правду.
Вже не скорбота в людських душах,
Не сльози крапають в цей траур,
Старих світлин обличчя кружать
Під марш фальшивого параду.
Пісні Кобзона, діти в формі,
Та іграшкові танки всюди,
Хоч ветерани схожі ззовні,
Герої справжні вже забуті…
А в нас війна…Щодень загиблі,
Лежать в землі знов чиїсь діти,
А на болотах тупі вівці
Бажають пекло повторити.
Ніколи знов…Залиште мертвих
Нарешті в спокою, навічно!
Живіть майбутнім, досить крові…
Живим і вбитим разом тісно!
