Кричать усі-плине кудись життя,
а ти,ще не жив як треба-чи не жила.
Була в житті казка швидкоплинна,
це відрізок життя-казкове,це дитинтство.
Усе життя це суєта -це лабіринт,
вихід шукаю і думаю,що не один.
Вжитті слова,як у пісні говорю-
я жити хочу,я життя люблю...
А лабіринт життєвий розбиває мрії,
але я йду -тягнуся,до своєї цілі.
Буває поворот в житті-буває і тупик,
та до життя такого кожен звик.
І я повторюю-я жити хочу я люблю,
тому як можу, так до до цілі я іду.
Можливо і хромий,від викидів життя,
та іду,домрії дорогою яку знаю тільки я.
Але знайшовши вихід з лабіринта,
мене чекає звістка дивовижна.
У поспіху я промовляю каяття,
сльози в очах,бо розумію-це кінець життя.
Тому радію життю,яке вже є,
радіймо всьому-бо все оце моє.
Хоч ти хромий,хоч голова до неба,
памятай-Бог дав життя,тож жити треба.
