Іще не вечір. Чом у ніч пірнаю?
Чи настрій кепський, чи є інша річ?
Коли не сплю, то думка вирізняє
Те, що камінням давить на опліч.
Мабуть, літа; мабуть весняний холод,
Та безпорадність перед плином днів
Вже не струмує під корою солод
Вже рідко бачу низку гарних снів.
Іще не вечір. Ще цілком можливо
Коли настане літепла пора
Настане мить негадано щаслива
Хай нетривала, але все ж як гра
Від блиску гранів диво-діаманту
Така ж яскрава, сповнена вогнів
Яка зціляє захворілу мантру
Задля здорових, повноцінних днів.
Іще не вечір. Але дуже близько
Той самий час коли підходить ніч
Іще недавно мріяв як хлопчисько
Іще недавно прагнув віч на віч
Побачитись, зіллятись воєдино
З предметом мрій, з особою бажань
Тому що ця з усіх людей єдина
Зоря моя, моя завітна рань.
Нехай живу від неї за парканом
Який між нами лишенько звело
Та я живу, тому що є кохана
Без неї жити сенсу не було.
Іще не вечір. Не прощаюсь з вами.
Ще зачекаю, нікуди спішить
Життя видзвонює пташиними піснями
Весна вирує! Тож будемо жить!
19.04.2019
