Кружляє, жовте листя золоте, багряне...
розсипає, на твої коси -блаженну мить.
Поглянь, нас осінь кличе до себе кохана!
і золота пора - своїм подихом п'янить.
Явір ,на скрипці грає пісню про кохання ,
виводить, на струнах веде у казковий рай.
Курличуть, журавлі передають вітання...
і до ніг ,пелюстки троянд встеляє небокрай .
Я запрошую, до танцю на цей вальс тебе!
притулись, до мене і подай руку свою.
Ми від щастя , злетимо під небо голубе,
де Ясен Місяць, виглядає ясну зорю.
О , поведи ти мене- в Осінь, у Листопад!
там де палахкотить кленовий вогонь.
Щоб удвох, зустрічати грози і Снігопад,
і з чаші щастя, пити любов з ніжних долонь.
Золота Осінь дарує нам прекрасний час!
благословляє долю і жадані мрії.
І літо, поцілунком неба єднає нас...
бо тебе, я люблю: моя квітко леліє.
Осінь красуня у бурштиновім намисті
І усміхається стрункому клену смерека
бентежно шелестить віттям опале листя
Вітер несе у заметіль зими далеко.
М ЧАЙКІВЧАНКА
Чарівна душевна лірика! 
