|
Мюнхенська вища школа музики і театру в Німеччині
Місце, де близькі Томаса Манна містили палац, а згодом Гітлер підписав Мюнхенську угоду
Замок Прінгсхаймов, на місці якого розташувалася Мюнхенська консерваторія
За адресою Арсіштрассе, 12 в Мюнхені сьогодні знаходиться найбільша в Німеччині консерваторія. Музика звучала тут і на початку минулого століття: знаменитий Замок Прінгсхаймов - баварських мільйонерів єврейського походження - був відкритий для письменників, музикантів і любителів мистецтва.
Господарем цієї вілли був Альфред Прінгсхайм - математик, професор Мюнхенського університету, близький друг Вагнера. Його дочка Катя вийшла заміж за письменника Томаса Манна, який присвятив сімейства роман «Королівська високість». У доброї історії сватання принца до принцеси можна дізнатися Альфреда Прінгсхайма в образі Самуеля Шпельмана, а його дочка - в образі Імми Шпельман.
Після приходу до влади нацистів палац знесли, а на його місці з'явилася резиденція Адольфа Гітлера «Фюрербау» і прилегле до неї Адміністративна будівля НСДАП. У той час, як Томас Манн активно виступав проти коричневої чуми і виношував в голові план еміграції з Катею в США, на Арсіштрассе, 12 підписувався знаменитий Мюнхенський пакт, який відкрив диктатору шлях до світової війни.
Після капітуляції Німеччини в цьому будинку відкрився пункт збору «трофейного мистецтва», загубленого під час війни, і його повернення законним власникам. А з 1957 року тут розташувалася Мюнхенська школа музики і театру.
У 1984 році президент консерваторії запросив Голо Манна - відомого історика, сина Томаса Манна - виступити на святі на честь початку навчального року. Чоловік відмовився і в своїй відповіді зауважив: він уявити не міг, що коли-небудь буде отримувати листи зі зворотною адресою, за якою майже півстоліття прожив його дід.Старий вокзал Ліона
Місце, де Хемінгуей втратив всі свої рукописи і Фіцджеральда
У мемуарах «Свято, яке завжди з тобою» Хемінгуей згадує, як на Ліонському вокзалі у його дружини вкрали валізу, в якому зберігалися всі рукописи і чернетки Ернеста, в тому числі начерки до його першого роману. Це був справжній удар для початківця літератора - схожі почуття може випробувати хіба що сучасна людина, разом втратив доступ до комп'ютера, телефону, хмарного сховища і акаунтів в соціальних мережах. «Раніше я думав, що такий біль може викликати тільки смерть або якесь нестерпне страждання; але коли Хедлі повідомила мені про зникнення всіх моїх рукописів, я зрозумів, що помилявся », - написав він через роки.
Однак французьке місто Ліон на все життя запам'яталося Хемінгуею не тільки цієї непоправною втратою, але і початком великої дружби з Фіцджеральдом. Одного разу два молодих письменника випивали в паризькому кафе «Клозері де Ліла». Автор недавно вийшов роману «Великий Гетсбі» обмовився між справою, що йому потрібно з'їздити в Ліон і забрати з автосервісу машину, кинуту там під час поїздки на південь Франції. На його подив, симпатичний кореспондент газети «Торонто Стар» зголосився скласти йому компанію в цій справі.
Дводенна подорож стала справжньою катастрофою для обох! Для початку, Фіцджеральд запізнився на потяг. Прибувши в Ліон, Хемінгуей з вокзалу телеграфував йому адресу готелю, в якій вирішив зупинитися. Але горе-попутник послання не отримав і, прибувши через кілька годин на ту ж станцію, провів цілий день, бігаючи по готелям міста в пошуках приятеля. Вони знайшли один одного тільки на наступний ранок: підпилий Скотт все-таки прийшов в потрібний готель.
Але попереду Хемінгуея чекав новий сюрприз. З'явившись з приятелем в автосервіс, він виявив, що у «Рено» з відкидним верхом відірваний дах. «Скотт пояснив, що його дружина взагалі терпіти не може закриті машини, що вони доїхали так до Ліона, а тут їх затримав дощ», - згадував письменник.
Вибору не було - п'ятсот кілометрів до столиці довелося їхати на автомобілі без даху. Дощ застав чоловіків вже під Ліоном. Вони намагалися їхати під деревами і зупинялися в придорожньому кафе. Благо, з собою у них було п'ять пляшок білого маконского вина, які вони з успіхом спустошили, а після додали до них віскі.
Ставок Сайлент Пул в Великобританії
Місце, де Агата Крісті кинула машину і зникла на 11 днів
На початку грудня 1926 року головною темою британських і американських газет стало таємниче зникнення Агати Крісті. Її автомобіль з включеними фарами знайшли недалеко від містечка Гілфорд поруч із зарослим ставком Сайлент Пул.
Слідство встановило, що напередодні між письменницею і її чоловіком Арчібальдом Крісті відбулася сварка: чоловік попросив розлучення, зізнавшись в таємному зв'язку з друкаркою Ненсі Ніл. Автор детективів покинула будинок в пригніченому стані, залишивши секретарю записку з проханням анулювати замовлення на готельний номер в Берверлі, де до цього планувала провести вихідні.
Письменницю шукали 11 днів. Про неї говорила вся країна. Поліція, журналісти і місцеві жителі вивчали околиці Гілфорда, найближчі лісу і поля. За всіма газетам було розіслано опис зовнішності Агати. Біля будинку Арчібальда в засідці сиділи репортери. Усюди рясніла реклама останнього роману Крісті «Вбивство Роджера Екройда».
До ставка Сайлент Пул, поруч з яким була кинута машина, з'їжджалися туристи. Серед них була письменниця Дороті Сейерс, яка описала згодом історію про зникнення в своєму детективі «Загадкова смерть». Конан Дойл роздобув рукавичку колеги по перу і відніс її екстрасенса Горація Ліфу. Пізніше він згадував: «Я просто поклав рукавичку йому на стіл, прийшовши на прийом. Зауважте, я не мав ніякого відношення до справи Крісті ... Але екстрасенс негайно назвав мені ім'я її господині. «З цієї рукавичкою пов'язані неприємності, - сказав він. - Її власниця знаходиться в сутінковому стані в нерішучості.Вона не померла всупереч думці багатьох. Вона жива і в середу дасть про себе знати »
ЗМІ і поліція висували різні версії зникнення. Багато хто вважав, що Агата вирішила звести рахунки з життям і втопилася в злощасному ставку. Хтось звинувачував у вбивстві жінки її чоловіка. Але трупа ніде не було! Може, письменниця пересіла в іншу машину? Або, втративши пам'ять, пішла в невідомому напрямку?
Відповідь була знайдена лише через 11 днів, коли музиканти, які виступали в готелі «Хидрі» в Харогейте в 230 милях від ставка Сайлент Пул побачили жінку, за описом схожу на письменницю. Гостя, зареєстрована під ім'ям Тереза Ніл, дійсно виявилася знаменитим автором детективів. Коли поліція прибула в готель, вона безтурботно грала в більярд і повідомила всім, що втратила пам'ять.
Тарфая на півдні Марокко
Місце, де Сент-Екзюпері провів півтора року і на все життя полюбив Сахару
У 1927 році льотчика авіакомпанії поштового «Аеропосталь» Антуана де Сент-Екзюперіназначілі начальником аеродрому Кап-Джуба. Місто на кордоні з Західною Сахарою, колись захоплений англійцями, а пізніше контрольований іспанцями, сьогодні носить назву Тарфая. Молодий фахівець повинен був вести тут мирні переговори з маврами і контролювати проміжну станцію на лінії Париж - Дакар.
Будиночок Екзюпері знаходився на узбережжі океану: якщо облокотиться на решітку вікна, хвилі можна було побачити прямо під ногами. Днем начальник аеродрому спостерігав за большеухой лисичками фенек, які пізніше надихнули його на створення образу Лиса в «Маленького принца», а вечори проводив за роботою над своєю першою книгою «Південний поштовий», описуючи життя в пустелі.
Не обходилося без пригод. Одного разу кочові племена взяли в полон французьких льотчиків. Екзюпері літав над Сахарою протягом п'яти днів, намотав 8000 кілометрів, три рази сідав на ворожій території і провів ніч у пошуках товаришів. Провести переговори про їх звільнення йому все-таки вдалося.
Сьогодні в місті Тарфая, розташованому в 540 кілометрах на південь від Агадира, знаходиться Музей Антуана де Сент-Екзюпері, де представлені оригінальні ескізи ілюстрацій до «Маленького принца». Тут же - пам'ятник письменнику у вигляді поштового літака.
Переклала на українську мову 26.03.19 8.09
Мюнхенская высшая школа музыки и театра в Германии
Место, где близкие Томаса Манна содержали дворец, а впоследствии Гитлер подписал Мюнхенское соглашение
Замок Прингсхаймов, на месте которого расположилась Мюнхенская консерватория
По адресу Арсиштрассе, 12 в Мюнхене сегодня находится крупнейшая в Германии консерватория. Музыка звучала здесь и в начале прошлого столетия: знаменитый Замок Прингсхаймов — баварских миллионеров еврейского происхождения — был открыт для писателей, музыкантов и любителей искусства.
Хозяином этой виллы был Альфред Прингсхайм — математик, профессор Мюнхенского университета, близкий друг Вагнера. Его дочь Катя вышла замуж за писателя Томаса Манна, который посвятил семейству роман «Королевское высочество». В доброй истории сватовства принца к принцессе можно узнать Альфреда Прингсхайма в образе Самуэля Шпельмана, а его дочь — в образе Иммы Шпельман.
После прихода к власти нацистов дворец снесли, а на его месте появилась резиденция Адольфа Гитлера «Фюрербау» и прилегающее к ней Административное здание НСДАП. В то время, как Томас Манн активно выступал против коричневой чумы и вынашивал в голове план эмиграции с Катей в США, на Арсиштрассе, 12 подписывался знаменитый Мюнхенский пакт, открывший диктатору путь к мировой войне.
После капитуляции Германии в этом здании открылся пункт сбора «трофейного искусства», потерянного во время войны, и его возврата законным владельцам. А с 1957 года здесь расположилась Мюнхенская школа музыки и театра.
В 1984 году президент консерватории пригласил Голо Манна — известного историка, сына Томаса Манна — выступить на празднике в честь начала учебного года. Мужчина отказался и в своем ответе заметил: он представить не мог, что когда-нибудь будет получать письма с обратным адресом, по которому почти полвека прожил его дед.
Старый вокзал Лиона
Место, где Хемингуэй потерял все свои рукописи и Фицджеральда
В мемуарах «Праздник, который всегда с тобой» Хемингуэй вспоминает, как на Лионском вокзале у его жены украли чемодан, в котором хранились все рукописи и черновики Эрнеста, в том числе наброски к его первому роману. Это был настоящий удар для начинающего литератора — похожие чувства может испытать разве что современный человек, разом потерявший доступ к компьютеру, телефону, облачному хранилищу и аккаунтам в социальных сетях. «Прежде я думал, что такую боль может вызвать только смерть или какое-то невыносимое страдание; но когда Хэдли сообщила мне о пропаже всех моих рукописей, я понял, что ошибался», — написал он спустя годы.
Однако французский город Лион на всю жизнь запомнился Хемингуэю не только этой невосполнимой потерей, но и началом великой дружбы с Фицджеральдом. Однажды два молодых писателя выпивали в парижском кафе «Клозери де Лила». Автор недавно вышедшего романа «Великий Гэтсби» обмолвился между делом, что ему нужно съездить в Лион и забрать из автосервиса машину, брошенную там во время поездки на юг Франции. К его удивлению, симпатичный корреспондент газеты «Торонто Стар» вызвался составить ему компанию в этом деле. Двухдневное путешествие стало настоящей катастрофой для обоих! Для начала, Фицджеральд опоздал на поезд. Прибыв в Лион, Хемингуэй с вокзала телеграфировал ему адрес гостиницы, в которой решил остановиться. Но горе-попутчик послание не получил и, прибыв несколькими часами позже на ту же станцию, провел целый день, бегая по отелям города в поисках приятеля. Они нашли друг друга только на следующее утро: подвыпивший Скотт все-таки пришел в нужную гостиницу.
Но впереди Хемингуэя ждал новый сюрприз. Явившись с приятелем в автосервис, он обнаружил, что у «Рено» с откидным верхом оторвана крыша. «Скотт объяснил, что его жена вообще терпеть не может закрытые машины, что они доехали так до Лиона, а тут их задержал дождь», — вспоминал писатель.
Выбора не было — пятьсот километров до столицы пришлось ехать на автомобиле без крыши. Дождь застал мужчин уже под Лионом. Они пытались ехать под деревьями и останавливались в придорожных кафе. Благо, с собой у них было пять бутылок белого маконского вина, которые они с успехом опустошили, а после добавили к ним виски.
Пруд Сайлент Пул в Великобритании
Место, где Агата Кристи бросила машину и исчезла на 11 дней
В начале декабря 1926 года главной темой британских и американских газет стало таинственное исчезновение Агаты Кристи. Ее автомобиль со включенными фарами нашли недалеко от городка Гилфорд рядом с заросшим прудом Сайлент Пул.
Следствие установило, что накануне между писательницей и ее супругом Арчибальдом Кристи состоялась ссора: мужчина попросил развод, сознавшись в тайной связи с машинисткой Нэнси Нил. Автор детективов покинула дом в подавленном состоянии, оставив секретарю записку с просьбой аннулировать заказ на гостиничный номер в Берверли, где до этого планировала провести выходные.
Писательницу искали 11 дней. О ней говорила вся страна. Полиция, журналисты и местные жители изучали окрестности Гилфорда, ближайшие леса и поля. По всем газетам было разослано описание внешности Агаты. Возле дома Арчибальда в засаде сидели репортеры. Всюду пестрела реклама последнего романа Кристи «Убийство Роджера Экройда».
К пруду Сайлент Пул, рядом с которым была брошена машина, съезжались туристы. Среди них была писательница Дороти Сэйерс, описавшая впоследствии историю об исчезновении в своем детективе «Загадочная смерть». Конан Дойл раздобыл перчатку коллеги по перу и отнес ее экстрасенсу Горацию Лифу. Позже он вспоминал: «Я просто положил перчатку ему на стол, придя на прием. Заметьте, я не имел никакого отношения к делу Кристи... Но экстрасенс тотчас назвал мне имя ее хозяйки. «С этой перчаткой связаны неприятности, — сказал он. — Ее владелица находится в сумеречном состоянии в нерешительности. Она не умерла вопреки мнению многих. Она жива и в среду даст о себе знать»
СМИ и полиция выдвигали различные версии исчезновения. Многие полагали, что Агата решила свести счеты с жизнью и утопилась в злосчастном пруду. Кто-то обвинял в убийстве женщины ее мужа. Но трупа нигде не было! Может, писательница пересела в другую машину? Или, потеряв память, ушла в неизвестном направлении?
Ответ был найден лишь через 11 дней, когда музыканты, выступавшие в отеле «Хидро» в Харогейте в 230 милях от пруда Сайлент Пул увидели женщину, по описанию похожую на писательницу. Гостья, зарегистрировавшаяся под именем Тереза Нил, действительно оказалась знаменитым автором детективов. Когда полиция прибыла в отель, она беззаботно играла в бильярд и сообщила всем, что потеряла память.
Тарфая на юге Марокко
Место, где Сент-Экзюпери провел полтора года и на всю жизнь полюбил Сахару
В 1927 году летчика почтовой авиакомпании «Аэропосталь» Антуана де Сент-Экзюпериназначили начальником аэродрома Кап-Джуби. Город на границе с Западной Сахарой, когда-то захваченный англичанами, а позже контролируемый испанцами, сегодня носит название Тарфая. Молодой специалист должен был вести здесь мирные переговоры с маврами и контролировать промежуточную станцию на линии Париж — Дакар.
Домик Экзюпери находился на побережье океана: если облокотиться на решетку окна, волны можно было увидеть прямо под ногами. Днем начальник аэродрома наблюдал за большеухими лисичками фенек, которые позже вдохновили его на создание образа Лиса в «Маленьком принце», а вечера проводил за работой над своей первой книгой «Южный почтовый», описывая жизнь в пустыне.
Не обходилось без происшествий. Однажды кочевые племена взяли в плен французских летчиков. Экзюпери летал над Сахарой в течение пяти дней, намотал 8000 километров, три раза садился на вражеской территории и провел ночь в поисках товарищей. Провести переговоры об их освобождении ему все-таки удалось.
Сегодня в городе Тарфая, расположенном в 540 километрах к югу от Агадира, находится Музей Антуана де Сент-Экзюпери, где представлены оригинальные наброски иллюстраций к «Маленькому принцу». Здесь же — памятник писателю в виде почтового самолета.
ID:
830499
Рубрика: Проза
дата надходження: 26.03.2019 08:43:43
© дата внесення змiн: 26.03.2019 11:16:45
автор: Тома
Вкажіть причину вашої скарги
|
